Газета «Вісник Дрогобиччини», 12 серпня 1995 р.

Більше ніж успішний дебют у Чернівцях на фестивалі „Червона рута” молодого співака з нашого міста був надзвичайною приємністю не лише для нас (його земляків), а й інших шанувальників пісенних талантів. Він привертав увагу і оригінальністю виконання, і актуальністю тематики пісні. А юний вік лише вказував на величину перспектив виконавця.
Отож сьогодні наш гість – Тарас Курчик.

Газета «Галицька зоря», 20-22 травня 1995 р.

Тараса Курчика, юного свого земляка, ми знаємо. Про нього ми вже розповідали на сторінках свого часопису. Його виступи бачимо по телебаченню, чуємо по радіо. Днями Тарас виступив у нашій столиці, представляючи Львівщину. А не за горами нові концерти, фестивалі. У планах юного співака, композитора ... Зрештою про це він вам розповість сам, відповідаючи на запитання нашого кореспондента: ...

Газета «Галицька зоря», 18 лютого 1995 р.

Пригадуєте це ім‘я? У 1989 році Тарас Курчик студент Дрогобицького музичного училища, дрогобичанин, став популярним за один день. Саме він у першому фестивалі „Червона рута”, котрий проходив у Чернівцях, зайняв друге місце. Першого місця не було присуджено нікому. Після того Тарас довго був найпопулярнішою людиною року. Про нього писали усі молодіжні видання, його портрети прикрашали не лише поштові листівки, а й календарі, журнали. Тарасову пісню „Не судіть” не лише співали. Рядки з неї зачитували на кожних зборах, словами з його пісні намагалися повернути до проблем України яничарів, просто байдужих. Ще рік-півтора гастрольних виступів по Україні, слава в Донецьку, Києві, Дніпропетровську, Львові і – мовчання.

Газета «Курортний вісник», 18 квітня 1990 р.

У першому турі фестивалю „Червона рута” в жанрі поп-музики його появу на сцені дехто зустрів з цікавістю, але скептично: мовляв, подивимося, що може цей хлопчина з периферії... А вже через декілька днів, на концерті переможців, поява Тараса Курчика перед мікрофоном викликала шквал овацій і вітань.
Секрет успіху Курчика – в намаганні сказати своє слово в жанрі популярної пісні, щедро використовуючи багаті народні традиції. Тому й не дивно, що його музичне „я” пробилося до сердець численних слухачів крізь несамовитий гуркіт року і різнобарв‘я бардівської пісні. Отже, Курчик був почутий, прийнятий, він полюбився публіці і головне – запам’ятався своєю несхожістю ні на кого.

Газета «Радянське село», 17 березня 1990 р.

1989 рік став переломним у житті Тараса Курчика. Зі Львова, де на обласному конкурсі завоював путівку на фестиваль „Червона рута”, він зразу ж приїхав до Чернівців. У першому турі змагання в жанрі поп-музики його появу на сцені дехто зустрів із цікавістю і навіть деяким скептицизмом: ну-ну, подивимось, що може цей хлопчина з периферії... А вже через декілька днів, на концерті переможців, поява Курчика перед мікрофоном викликала шквал овацій і вітань.