Газета «Серп і молот», 13 березня 1990 р.

Чернівці. Рання осінь. Конкурс шлягерів і Республіканський фестиваль української сучасної музики та популярної пісні „Червона рута”. Вихід на сцену наймолодшого лауреата, володаря другої нагороди в жанрі поп-музики (першої премії не присуджено) Тараса Курчика залишив відчуття того, немовби у літній театр міста, де проходив довгожданий захід, залетіла блискавиця здорового глузду, яка хоч на хвильку розбудила національну свідомість, згадала про одвічне, порядне, сповнене тривоги і здобуте відвагою у минулі роки. Не випадково і цілком справедливо, що пісня „Не судіть!” на його слова і музику стала своєрідним заспівом фестивалю, бо була вдалою спробою подолати фатальний розрив між національним і сучасним. Автор з болем на вустах, очолюючи гостро соціальну проблему сучасності і проймаючись щирим каяттям, нагадує кожному з нас про рідне, якого ми відцуралися, але за яке „діди кров свою пролили, щоб онуки їх по-чужому говорили – ні!”.

Газета невідома. Матеріал надруковано з вирізки. 1989-1990 р.

...Муза першого республіканського фестивалю сучасної української естрадної пісні та популярної музики „Червона рута” була просто зачарована молодістю цього співака.
Добре пригадую, як несподівано схрестилися на Тарасові промені прожекторів, а останні акорди його пісні „Не судіть!” потонули в шквалі овацій. За кулісами його вітали друзі з львівської делегації, визнані зірки естради, що приїхали на фестиваль, вдячні глядачі. Курчика, здавалося, приголомшила несподівана загальна увага: він ніяковів, опускав додолу очі, все ще не вірячи в свою перемогу. Так, він став лауреатом, разом із Львівською групою „Млин” та Андрієм Миколайчуком з Умані завоював другу премію в жанрі поп-музики.